УТУШКО́ВАНИЙ (ВТУШКО́ВАНИЙ), а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до утушкувати. Жінка стала, почувши до себе слово, пильно придивлялася на втушковану кожухом людину (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 85) — Куди поїдемо — до сільради чи до школи? — обер нувся виконкомівський візник — зизуватий дядько, втуш кований в чорний.. кобеняк (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 112).