в означеннях
Тлумачення, значення слова «утихати»:

УТИХАТИ (ВТИХАТИ), аю, аєш, недок., УТИХНУТИ (ВТИХНУТИ), ну, неш; мин. ч. утихнув, нула, ло і утих, ла, ло; док.

1. Переставати говорити, співати і т. ін.; замовкати. — Не балакай один із другим, але роби! — гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович, Тв., 1954, 150); Гримнув [Кирило] на пса. Пес утих (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 15); Дорошенко вже був на трибуні. Вже ждав, поки втихне зал (Павло Загребельний, Спека, 1961, 148);
//  Ставати спокійним, без звуків, шуму. Вулиця втихла.

2. Ставати тихим, тихшим; переставати звучати, лунати (про звук, шум і т. ін.). Сіло сонце за верхами, пташенят втихає спів (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 35); Гомін поволі став утихати. Шевчук не поспішав, чекав, поки стихне зовсім (Андрій Головко, II, 1957, 618); В домі Гендалі почали один по одному гаснути вогні, втихла музика (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 156).

3. Ставати слабшим, ущухати (про явище природи). Буря не втихає. Скриплять на хаті крокви (Степан Васильченко, II, 1959, 330); Дощ утихає. З мокрого гілля — Коли стріпне його студений вітер — Ще краплі падають, — А в небесах Крізь дим просвічують озера лазурові (Максим Рильський, II, 1960, 60); Вітер утих на хвилю (Іван Франко, IV, 1950, 339);
//  Зменшуватися в силі вияву; переставати відбуватися, припинятися. Ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Панас Мирний, IV, 1955, 21); Стрілянина на шосе не втихала (Андрій Головко, II, 1957, 571); Відбою, що утих, іще не охолола опечена вогнем, розтерзана земля (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 176);
//  Ставати менш відчутним (про біль), угамовуватися (про почуття). Ти мужній, наша сило й завзяття! Не втихай, чуття помсти святе! (Павло Тичина, II, 1957, 184); Бергман поклав мене в ліжко, надіючись, що біль втихне (Леся Українка, V, 1956, 255); Й по цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка. Утих лише смуток за ним і жаль, поступившись місцем вдячності (Олександр Довженко, I, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 510.

Коментарі (0)