УТИ́ЛЬ, ю, чол. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.). Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 39); — Тепер шукаю чоловіка, щоб збирав тим конем утиль, заготовлювачем нашим був (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 254).