УВАЖАТИ (ВВАЖАТИ), аю, аєш, недок.
1. неперех., перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Андрій Бурма вважав, що він найкраще за всіх уміє бігати на лижах (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 122); Ми, радянські перекладачі, прийшли до одностайної твердої думки: ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Максим Рильський, IX, 1962, 60).
2. перех., ким, чим, яким, за кого — що, за якого. Визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку. Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого… (Панас Мирний, I, 1949, 138); Двірський економ.. уважав Василину майже за двірську наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64); Участь в збірнику наших кращих молодших письменників я уважаю дуже і дуже бажаною (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 220); [Руфін:] Я б за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Леся Українка, II, 1951, 357); Вранці, перед сніданком, примусили її випити якийсь гіркий чай. З цього дізналася Дарка, що її вважають за хвору (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 4); Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою, людиною, для якої почуття обов'язку понад усе (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 309); Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета (Максим Рильський, IX, 1962, 21); Гуро не вважав за потрібне відповідати на таке глузливе запитання (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 104).
3. неперех. Спостерігати, уважно дивитися з якоюсь
метою або обирати що-небудь предметом своєї уваги.
Він [Олекса] догадався, що се його власні сини, вернув
до них і велів їм іти під ліс і уважати, щоб товариші
несподівано не надійшли (Іван Франко, VIII, 1952, 203); —
Паскудна трава! — буркнув Яким, — паскудна трава!
Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не
лишилося (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 45); Дід посадив його
[Петрика] на коліна і уважав, аби в печі горшки не
позбігали (Марко Черемшина, Тв., 1960, 34);
// на кого — що, діал.
Слідкувати за ким-, чим-небудь. [Публій:] Воно то
правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний
крок свій уважати пильно (Леся Українка, III, 1952, 171).
4. неперех., на кого — що. Зважати на кого-, що-небудь,
надавати значення чомусь, рахуватися з ким-,
чим-небудь. Не вважай на врожай, а жито сій, — то
хліб буде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 98); Косаря уночі
Зострічають [зустрічають] сичі, Тне косар, не спочиває,
Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси (Тарас Шевченко, I, 1951,
394); — До французької мови і до музики добре і я
бралась; до танців тож.. На се вже кожен уважає, кожен
і похвалить (Марко Вовчок, I, 1955, 104); Князь Ігор очі до
зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним;
Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає
Див. Та не вважає князь на віщий спів (Микола Зеров, Вибр.,
1966, 51); [Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман,
що об'єднає увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві
(Олександр Корнійчук, I, 1955, 210);
// Брати до уваги, враховувати
щось. — Уважай, яка мати смутна, та й у якій вона
тривозі... (Марко Вовчок, I, 1955, 207); Корабелю, вважай,
знову помчать тебе В море хвилі буйні... Що ти?..
Вертай назад (Микола Зеров, Вибр., 1966, 268); — Уважай,
найбільше можна заробити у німців-колоністів, але ті
й силу твою вибиватимуть, мов горстку конопель
(Михайло Стельмах, I, 1962, 472);
// Пильнувати, бути
обережним, уважним. Місцями остерігав Олекса Якими, щоби
уважав і не впав до якої ями (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 25);
[Бабуся:] Вважайте, крихотки [каченятка],
вважайте! Як лиса вгледите, — втікайте! (Олександр Олесь, Вибр.,
1958, 476);
// діал. Слухати, бути уважним. — Але-бо
ти, Грицю-небоже, нічого не вважаєш, — крикнув на
нього професор і покрутив його за вухо (Іван Франко, II, 1950,
58); — Слухайте ж, — говорив далі Стрибог, — та
нехай же мені ніхто вже не перебиває, а вважайте добре,
аби ви мене порозуміли (Лесь Мартович, Тв., 1954, 136).
Не вважаючи на що — не звертаючи уваги на щось,
не рахуючись з чимось. Він.. наговорив синам сім
мішків гречаної вовни, не вважаючи на святу п'ятницю
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 266); Не вважаючи на все, що було,
у неї [Левантини] в серці завсігди жевріла іскра кохання
до Романа (Борис Грінченко, II, 1963, 285); Уважаючи на що —
беручи до уваги, враховуючи щось. [Префект:] Я
ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні (Леся Українка, III,
1952, 455); Уважаючи на гармидер бойовий, що стояв
над берегом озера, вершники під'їхали занадто близько
й почали розглядати мури й окопища (Михайло Старицький, Облога..,
1961, 60); Уважай сам (сама); Уважайте самі — зважай,
вирішуй сам (сама), зважайте, вирішуйте самі. Чи добра
кобила? — Вважайте самі (Словник Грінченка); Як уважаєш
(уважаєте) — вживається у відповіді з відтінком
перестороги, має значення: як хочеш (хочете). [Саня:]
Та ходи ж і ти, Любочко! [Любов:] Ні, я не можу.
[Саня:] Ну, як уважаєш... (Леся Українка, II, 1951, 53).
5. у знач. вставн. сл. вважай, вважайте. Уживається у значенні, близькому до слів можна сказати, мабуть. — Що то значить — Батьківщина!.. Доки маєш її, ти багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний, Романе... А не дай би бог її втратив, отоді вже, вважай, нема в тебе нічого (Олесь Гончар, III, 1959, 192); — Старієте, Антоне Андрійовичу, — зауважила Уляна Григорівна.. — Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 31); Давно те було — літ, вважай, з п'ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 5).