УВАЖАТИСЯ (ВВАЖАТИСЯ), аюся, аєшся, недок.
1. Визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось. Вона [Войцехова] в цім закутку уважалася знаменитою лікаркою (Іван Франко, VI, 1951, 166); Коли ж .. в сінях загудів самовар, прийшла черга на питання про хліб, бо коли надія роздобути цукру уважалась всіма безнадійною, то буханець разового, кислого, невипеченого хліба можна б було дістати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435); Він [Воронцов] справедливо вважався найкращим оратором в дивізії і полку (Олесь Гончар, I, 1954, 111); Голубів на Горі ніхто не чіпав, не їв, вони вважались божою птицею, вільно виводились, зграями літали над зеленою Горою (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 69).
2. кому, рідко. Те саме, що здаватися 2 1. Те, що йому вважалося найпростішим, найнатуральнішим — дочекатися з сина.. гідного наступника його капіталів, подавало мало надій на справдження (Іван Франко, VIII, 1952, 394).
3. розм. Рахуватися, бути записаним десь. Знову вийшла стара історія: вважався на одному факультеті, а лекції слухав на іншому (Олександр Довженко, I, 1958, 21).
4. також безос., перев. із спол. що. Бути загальною думкою, судженням з приводу чогось; існувати (про поширену думку, судження). Вважалося, що перенесення образів, метафор, порівнянь, фонетичної музики тощо з однієї мовної стихії до іншої — річ зовсім неможлива (Максим Рильський, IX, 1962, 59); Звідси було туди [до передової лінії фронту] кількасот метрів, але це вважалось смертельно далеко (Олесь Гончар, III, 1959, 401).
5. тільки недок. Пас. до уважати 1—4. — Як що-небудь не так, зараз Марту кличуть — і ну вичитувати, а іноді і власним пальцем ув око ткнуть, щоб краще дивилась і ясніше бачила! Не вважалось на те, чи Марта тому виною, чи я (Панас Мирний, IV, 1955, 336).