в означеннях
Тлумачення, значення слова «уважити»:

УВА́ЖИТИ (ВВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., розм.

1. перех., із спол. що. Узяти до уваги що-небудь, погодитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим. Еней Евандрові сказав: «Хоть ти і Грек, та цар правдивий, Тобі Латинці вороги; Я твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги. Тепер тебе я суплікую Мою уважить долю злую І постояти за Троян» (Іван Котляревський, I, 1952, 202); Інший то, може б, не вважив, що панотець не благословить і що вже вона заручена другому; махнув би, може, з нею в дикі степи, на Хорольські хутори, да й насміявсь би над лихою долею (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 130);
//  Задовольнити (чиєсь бажання, прохання). Уважте мою останню просьбу (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 58).

2. неперех. Зважити, зглянутися на когось, щось. [Храпко (сам):] Ну, гаразд же. То якби уважив на сльози [молодиці] — пропали б мої 200 рублів з процентом, а то грошики дома будуть... (Панас Мирний, V, 1955, 131); Прогнала пані Катрю з двора на панщину: не вважила й на її чоловіка-візнику (Марко Вовчок, I, 1955, 130);
//  Зробити кому-небудь приємність. — Мамо, — каже Петро, — заспівайте мені тої пісні, якої співали, коли я маленьким приходив від череди щовечора з побитими ногами, а ви змазували мені ноги сметаною, гладили по голівці, співали й плакали. Уважте мені, мамо! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 136);
//  Поступитися кому-небудь у чомусь з поваги. Поспішають чарівниці Жартувать на вечорниці; А я милому не вважу: Рано встану, рано й ляжу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 146); Воно можна б і раніше [справити весілля], та гетьман просив відкласти до зими, поки невідкладні справи вирішить.. Довелося уважити гетьманові (Яків Качура, Вибр., 1953, 97);
//  Зменшити, спустити ціну при продажу. — Купець купляє для прибутку, на те він і купець! — вужчають очі Терентія. — Ну, якихось десять карбованців ще уважу, а більше, вибачай, ніяк не можу (Михайло Стельмах, I, 1962, 179).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 363.

Коментарі (0)