в означеннях
Тлумачення, значення слова «увічнювати»:

УВІ́ЧНЮВАТИ (ВВІ́ЧНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УВІ́ЧНИТИ (ВВІ́ЧНИТИ), ню, ниш, док., перех.

1. Робити пам'ятним навіки, зберігати для пам'яті нащадків. За три роки до смерті великого Каменяра відомий галицький скульптор М. Паращук увічнює його образ у бронзовому погрудді (Мистецтво, 4, 1956, 5); Не всі [стародавні греки] були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (Олександр Довженко, III, 1960, 15); Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Іван Микитенко, II, 1957, 426); Творцям життя у пісні нашій жити, так, як живе їх запал молодий, і зали з бронзи, мармуру й граніту увічнять труд їх в глибині земній (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 81).

2. Зберігати навіки, робити вічним, непохитним. Королева відчувала невічну стійкість наслідуваного нею престолу і увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Іван Ле, Право.., 1957, 194); Робітничий клас — єдиний в історії клас, який не ставить за мету увічнити своє панування (Комуніст України, 4, 1965, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 368.

Коментарі (0)