в означеннях
Тлумачення, значення слова «увижатися»:

УВИЖАТИСЯ (ВВИЖАТИСЯ), аюся, аєшся, недок.

1. Поставати в уяві, уявлятися. Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Сяду за діло — нічого не робиться, Стану гадати — чомусь не гадається, Все щось безрадісно, все щось хоробиться, Все мені образ твій любий ввижається (Павло Грабовський, I, 1959, 379); Василькові довго ще ввижались картини весняного дня, переповненого птахами, ввижались чудні сяйливі оті ластівки, що мають прилетіти сюди, мов із казки (Олесь Гончар, II, 1959, 162);
//  безос. Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків, Про давнину справдешні байки править. Про те, що діялось на нашім світі (Леся Українка, I, 1951, 52);
//  Бачитися, верзтися, маритися (у снах, галюцинаціях). Дрімає [Богуш], і ввижається йому десь у лісі горілий пень, а коло його в'ється золотий метелик (Степан Васильченко, II, 1959, 116); Йому навіть уві сні ввижалися оці горна, парові молоти, обжимні преси (Іван Сенченко, Опов., 1959, 6); Вона так ослабла, що мішала сон із дійсністю. Ввесь час їй ввижалися дракони, що лазять по стінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451);
//  безос. Привиджуватися. Що не день, то гірше ставало Катрі.. Але ще гірш бувало ночами. Увижатися стало (Андрій Головко, II, 1957, 362).

2. Сприйматися ким-небудь так чи інакше, мати в чиємусь сприйнятті той чи інший вигляд; бути в чиїйсь уяві схожим на кого-, що-небудь, якого-небудь; здаватися (див. здаватися 2 1). Зморишся весь, аж повіки злипаються, Трохи не падаєш з ніг; Білими рожі червоні ввижаються, Білими, наче той сніг (Павло Грабовський, I, 1959, 491); Пропущені крізь гаряче горно юнацької фантазії, вони [факти з історії революційної боротьби] тепер ввижалися йому ще більше опуклими та наснаженими пристрастю, якими, можливо, й були в житті (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 231); Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок, як молода, різнобарвними стрічками (Михайло Стельмах, II, 1962, 125);
//  безос. Йому ввижалося, що всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Григорій Епік, Тв., 1958, 186); Тимко лежав, заклавши руки за голову, дивився на синє громаддя хмар суворим ханським поглядом, і ввижалося йому, що то вже не хмари, а сині темні гори, і там, за горами, Крим (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 472).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 366.

Коментарі (0)