в означеннях
Тлумачення, значення слова «узагальнювати»:

УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗАГА́ЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Порівнюючи окремі предмети, факти, явища і т. ін., виявляти спільні риси, особливості й на їх основі робити висновки у формі загальних положень. Узагальнюючи величезний досвід революційного руху, Ленін у працях «Що робити?», «Крок вперед, два кроки назад» та інших розробив струнке вчення про пролетарську партію нового типу (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 9); Свій досвід, свої експерименти й спостереження він намагався узагальнити й занотувати (Олесь Гончар, III, 1959, 114); Знати життя — це не тільки уміти побачити той чи інший факт і зафіксувати його, але й уміти узагальнити типові життєві явища, розкрити їх, зробити певні висновки (Мистецтво, 5, 1961, 10).

2. Виявляючи характерні риси, особливості окремого предмета, факту, явища і т. ін., сприймати їх як загальні й поширювати на інші предмети, явища. — А я за що стою? — вирячився Гнат. — Не за правду? Ти що, контрреволюціонера з мене хочеш зробити? ..Доки я на своєму посту, я нещадно буду присікати кожного, хто захоче зробити наклеп на радянських керівників. — Не узагальнюйте. Тут справа йдеться про одного вас (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152); Обов'язок керівників партійних та радянських органів, інспекторських груп районів — швидко узагальнити передовий досвід і впровадити його в усіх господарствах (Радянська Україна, 1.VIII 1958, 1).

3. Відбирати й об'єднувати однакові характерні риси, особливості; створювати на їх основі що-небудь загальне, типове. Вірний принципам реалістичного методу відображення життя, Мирний проводив старанний відбір явищ і фактів, узагальнював і типізував їх відповідно до ідейного спрямування твору (Радянське літературознавство, 8, 1955, 125); Справжнього творчого успіху поети досягали лише тоді, коли вони не просто «фотографували» риси конкретної людини, а художньо узагальнювали їх (Історія української літератури, II, 1956, 235); Щоб узагальнити картину міського життя в облозі, Крайнюк забіг і в Комітет оборони (Василь Кучер, Голод, 1961, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 403.

Коментарі (0)