Словник української мови

УЗЯ́ТОК (ВЗЯ́ТОК), тку, чол., с. г. Здобич, яку беруть бджоли з квіток медоносних рослин. Цілий день клопочуть бджоли, з лип узяток беручи (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 80); — Коли бджола де-небудь візьме гарний взяток, то прилетить у вулик і неодмінно вкаже те місце іншим (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 4);
//  Кількість меду, зібраного в пасіці або в окремому вулику за певний проміжок часу. — Тепер у мене в пасіці рай... Бджоли гудуть... Узяток добрий... Пахне... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461).