УЗЯ́ТОК (ВЗЯ́ТОК), тку, чол., с. г. Здобич, яку беруть
бджоли з квіток медоносних рослин. Цілий день
клопочуть бджоли, з лип узяток беручи (Наталя Забіла, У.. світ,
1960, 80); — Коли бджола де-небудь візьме гарний
взяток, то прилетить у вулик і неодмінно вкаже те місце
іншим (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 4);
// Кількість меду,
зібраного в пасіці або в окремому вулику за певний
проміжок часу. — Тепер у мене в пасіці рай... Бджоли
гудуть... Узяток добрий... Пахне... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
461).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 413.