в означеннях
Тлумачення, значення слова «узятися»:

УЗЯТИСЯ (ВЗЯТИСЯ), візьмуся, візьмешся; мин. ч. узявся (взявся), лася, лося; наказ. сп. візьмися, візьміться; док.

1. Охопити що-небудь рукою (руками). Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Тарас Шевченко, II, 1953, 278); Піп поступився з свого місця далі у куток, узявся за бороду і дивився на попадю (Марко Вовчок, VI, 1956, 245); Вона рішуче взялась за дверну ручку і ступила в хату (Андрій Головко, II, 1957, 171).
 Узятися в (під) боки див. бік; Узятися за руки — узяти один одного за руки. По садочку собі ходять, За руки візьмуться, Розмовляють та радяться, Коли поберуться (Леся Українка, I, 1951, 321); Взявшись за руки, блукали [Семен та Уляна] понад Дніпром, уголос мріючи... (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 23).
Узятися за розум див. розум; Узятися за голову — збентежитися або удатися в розпач.

2. за що. Почати діяти певним знаряддям; приступити до роботи над чим-небудь. Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку (Панас Мирний, III, 1954, 10); Настя мусила знов узятись за своє жито (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57); Зінька знов за посуд узялась; перетирала біля столу (Андрій Головко, II, 1957, 53).
[І] за холодну воду не взятися див. вода.

3. за що, до чого, а також з інфін. Почати що-небудь; приступити до якоїсь справи, виконання чогось. Я дістала якусь книжку і взялася читати (Іван Франко, IV, 1950, 370); З великим запалом узявся він до праці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223); Він спішно взявся за обробку своїх зйомок і за складання карти островів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 326); Оленчук з першого ж дня взявся до роботи на винограднику (Олесь Гончар, II, 1959, 58);
//  Зголоситися, погодитися на що-небудь, на якусь роботу, справу. — Узявся я бруси з міста перевозити, — сказав Семен жінці увечері (Гнат Хоткевич, I, 1966, 128); Січкар узявся трохи провести Супруна (Михайло Стельмах, II, 1962, 112).
Узятися за книжку див. книжка; Узятися за перо див. перо; Узятися за своє — почати діяти по-старому. Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 33).

4. до кого, за кого. Застосувати до кого-небудь рішучі дії, заходи. — Отак узялися за панів: це вже третьому червоного півня підпускають! (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 26); Після розгрому Петлюри одразу влада взялася за отаманів і батьків, які не склали зброю (Михайло Стельмах, II, 1962, 245);
//  Почати картати когось, докоряти комусь. Годі тепер пестити Михася, а треба до нього добре взятися, щоб не пустував (Осип Маковей, Вибр., 1954, 84).

5. перен., на що, до чого, рідко. Удатися до чого-небудь, до яких-небудь дій, заходів. — Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Іван Франко, IV, 1950, 75); Капітан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу (Юрій Яновський, II, 1958, 205).

6. заст. Одружитися. А як така любов та народиться меж [між] парубком і дівкою і возьмуться [візьмуться] вони меж собою, так от благодать господня! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Хіба було коли в світі, Щиро що кохались, Розійшлися, не взялися Й живими остались? (Тарас Шевченко, I, 1963, 149).

7. З'явитися, виникнути. Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Умилася Марина, причепурилася, нарядилася... Де її й старість ділася, де й краса взялася! (Панас Мирний, IV, 1955, 252);
//  Переміщаючись, ідучи, їдучи, летячи, з'явитися де-небудь. Коли десь узялась орлиця над високими скелями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Десь взялася легесенька сніжинка, крутнулась перед очима і лягла на пересохлих губах (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 167); Звідки він [Пальоха] узявся, ніхто не знав.. Подейкували, що забрів він сюди з Чернігівщини (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94).
 Де не взявся (взялись, взялось і т. ін.) — хто-, що-небудь несподівано з'явився (з'явилось). Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 159); Коли їхня хура звертала на шосе, де не взявся ворожий літак (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 13).

8. до чого, за що. Прилипнути, пристати. — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт.., коли скеля буде чисто вимита (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 197); Замазка міцно взялася до скла.

9. чим. Покритися або оповитися чим-небудь. Дівчина, побачивши його, узялась рожевим рум'янцем (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Оце зима! Вікна аж снігом узялись... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 187); Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 301).; Кущ узявся весняними бруньками й пухом і через те — прозорий (Юрій Яновський, I, 1958, 149).

10. чим. Пройнятися чим-небудь; набути певного виразу (про обличчя, очі і т. ін., в яких відбиваються якісь почуття). Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208); Великі, налиті втомою очі, смагляве, ще красиве обличчя [матері] взялися зажурою (Михайло Стельмах, I, 1962, 135).

11. на що, безос., розм. Наблизитися до певного віку, часу і т. ін. Саме на світ узялося (Юрій Яновський, I, 1954, 36).

12. перев. 3 ос. розм. Впійматися на вудку (про рибу). Добра риба взялася.
Узявся мороз; Узялося на мороз — почався мороз. Взявся перший мороз (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 412.

Коментарі (0)