УЗНАВАТИ (ВЗНАВАТИ), наю, наєш, недок., УЗНАТИ (ВЗНАТИ), наю, наєш, док., перех. і неперех.
1. Одержувати відомості, дізнаватися про кого-,
що-небудь. Багато узнавала Катерина од дівчат про
людей, ще більше говорили вони про себе (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 195); Жили [князь і дружинники] в Крем'янці
тихо, про всі події взнавали пізно (Антон Хижняк, Д.
Галицький, 1958, 454);
// Довідуватися про кого-, що-небудь,
розпитуючи, вивідуючи, спостерігаючи і т. ін.
Заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на
супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини
(Михайло Стельмах, II, 1962, 234); Я взнав у одного з дипломатів
завтрашній порядок денний зустрічі комісара з
міністром (Юрій Яновський, II, 1958, 98); Юлдаш.. не спускав очей
в батька. Кортіло хлопцеві взнати — куди ж він їздив
уночі (Олесь Донченко, I, 1956, 148); Дарина глянула на гостя,
намагаючись прочитати на його обличчі якусь новину,
але нічого не узнала (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961,
8);
// перев. док. Виявити або викрити що-небудь.
Ховайся ж тепер, Оленко, од людей, не йди й до церкви,
бо всі сусіди взнали, кого ти, молода, покохала! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 274); Пізніше, коли дорогу узнали
в поле та в ліс, — то й не вилазили з їх. І за ділом і без
діла (Степан Васильченко, IV, 1960, 12); — Тільки ж ти гляди..:
узнають, що в мене той лист, — уб'ють гади, і не писну.
Щоб ні душа не знала (Андрій Головко, II, 1957, 29).
2. Вивчати, пізнавати кого-, що-небудь. Вивчаючи
художні твори Льва Толстого, російський робітничий
клас узнає краще своїх ворогів.. (Ленін, 20, 1971, 66);
Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре
взнати народ,... пішов у чабани (Павло Тичина, III, 1957, 72).
♦ Узнати почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець
і т. ін.) лиха; Узнати, де лихо живе див. лихо 1.
3. перев. док. Зазнати особисто, пізнати на власному досвіді, пережити, відчути щось. — І що їй за тим Юрком? В наймах ні сонечка, ні літечка не взнає. А за мною господинею буде (Михайло Стельмах, I, 1962, 548).
4. Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись
ознаками, даними. Мулла-дехкан увійшов до контори
поважно і нескоро звернувся до Синявіна. Досвід життя
привчив уже взнавати, де начальство (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 102);
// Виявляти, розкривати сутність кого-,
чого-небудь. В лиху годину узнаєш вірну людину (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 141).
5. рідко. Визнавати когось, щось; вважати яким-небудь. Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село в якусь родину, де.. хвора узнавала б чийсь авторитет (Леся Українка, V, 1956, 416); Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви (Іван Франко, II, 1950, 58).