в означеннях
Тлумачення, значення слова «узнавати»:

УЗНАВАТИ (ВЗНАВАТИ), наю, наєш, недок., УЗНАТИ (ВЗНАТИ), наю, наєш, док., перех. і неперех.

1. Одержувати відомості, дізнаватися про кого-, що-небудь. Багато узнавала Катерина од дівчат про людей, ще більше говорили вони про себе (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 195); Жили [князь і дружинники] в Крем'янці тихо, про всі події взнавали пізно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 454);
//  Довідуватися про кого-, що-небудь, розпитуючи, вивідуючи, спостерігаючи і т. ін. Заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини (Михайло Стельмах, II, 1962, 234); Я взнав у одного з дипломатів завтрашній порядок денний зустрічі комісара з міністром (Юрій Яновський, II, 1958, 98); Юлдаш.. не спускав очей в батька. Кортіло хлопцеві взнати — куди ж він їздив уночі (Олесь Донченко, I, 1956, 148); Дарина глянула на гостя, намагаючись прочитати на його обличчі якусь новину, але нічого не узнала (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 8);
//  перев. док. Виявити або викрити що-небудь. Ховайся ж тепер, Оленко, од людей, не йди й до церкви, бо всі сусіди взнали, кого ти, молода, покохала! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 274); Пізніше, коли дорогу узнали в поле та в ліс, — то й не вилазили з їх. І за ділом і без діла (Степан Васильченко, IV, 1960, 12); — Тільки ж ти гляди..: узнають, що в мене той лист, — уб'ють гади, і не писну. Щоб ні душа не знала (Андрій Головко, II, 1957, 29).

2. Вивчати, пізнавати кого-, що-небудь. Вивчаючи художні твори Льва Толстого, російський робітничий клас узнає краще своїх ворогів.. (Ленін, 20, 1971, 66); Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре взнати народ,... пішов у чабани (Павло Тичина, III, 1957, 72).
Узнати почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін.) лиха; Узнати, де лихо живе див. лихо 1.

3. перев. док. Зазнати особисто, пізнати на власному досвіді, пережити, відчути щось. — І що їй за тим Юрком? В наймах ні сонечка, ні літечка не взнає. А за мною господинею буде (Михайло Стельмах, I, 1962, 548).

4. Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, даними. Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна. Досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 102);
//  Виявляти, розкривати сутність кого-, чого-небудь. В лиху годину узнаєш вірну людину (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 141).

5. рідко. Визнавати когось, щось; вважати яким-небудь. Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село в якусь родину, де.. хвора узнавала б чийсь авторитет (Леся Українка, V, 1956, 416); Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви (Іван Франко, II, 1950, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 408.

Коментарі (0)