в означеннях
Тлумачення, значення слова «в'язатися»:

В'ЯЗАТИСЯ, в'яжуся, в'яжешся, недок.

1. тільки 3 ос., перен. Зв'язуватися, поєднуватися в що-небудь ціле. Із них бери зразок прекрасний, З мартенівців, із шахтарів, Чий труд щочасний і незгасний В єдиний в'яжеться мотив (Максим Рильський, II, 1956, 206); Руки роблять одне, а в голові снується і в'ється, мов стружка, ота неспокійна думка, в'яжеться в рими (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 215);
//  з чим. Поєднуватися, сполучатися з чимось; бути пов'язаним з ким-, чим-небудь. Кожна хатина, кожна місцина була їй відома, з кожною чим-небудь та в'язалося її минуле (Панас Мирний, III, 1954, 364); І всюди він умів щось цікаве оповісти, з кожною дрібницею в'язався якийсь момент його життя (Іван Франко, IV, 1950, 277); Вигляд Друзя, його трудно стримуване хвилювання, все сказане ним ніяк не в'язалося з тим, що лізло Жені в голову якусь годину тому (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 100).
Не в'яжеться що — не виходить, не налагоджується що-небудь. Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (Степан Васильченко, II, 1959, 171).

2. до кого і без додатка, перен., розм. Приставати до кого-небудь. [Тетяна:] Я шаную вашу пайматку,.. то і вам через те спускаю, що ви в'яжетесь до мене (Іван Котляревський, II, 1953, 50); Стецько стидкий, Стецько бридкий! Цур тобі, не в'яжися! Пек тобі, відчепися! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 17).

3. Зав'язуватися, утворюватися (про плоди). Хай зародить моя нива На співацьку славу, Хай в'яжеться колос в колос Від верха до долу (Юрій Федькович, I, 1960, 172); Марко в задумі погладив житні колоски, і вони осипали на його руку свій тихий трепет і оту добру наважнілу росу, з якої буде в'язатись зерно (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 389).

4. Пас. до в'язати 1, 3, 5, 6. Вона йде до води,.. зорить на той бік річки, де біля причалу в'яжуться човни (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 732); Стіни [будинку] муруються з черепашнику. На першому поверсі вони в'яжуться розчином масної глини, а на другому — цементом (Радянська Україна, 6.IV 1961, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 796.

Коментарі (0)