в означеннях
Тлумачення, значення слова «в'язи»:

В'Я́ЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в'язи, потім дорізала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Гриця зболіли в'язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Лесь Мартович, Тв., 1954, 77); Староста нахилив голову, товсті в'язи його одразу налилися кров'ю, очі округлились (Петро Колесник, Терен.., 1959, 378);
//  Взагалі вся шия. — Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить (Михайло Стельмах, I, 1962, 551).
Голова на в'язах у кого — про розумну людину. — Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить... Стійте, стійте, може, і в неї голова недурно на в'язах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Скрутити (зламати і т. ін.) в'язи: а) (кому) дуже побити або вбити когось. — Ти, хазяїне, синів моїх не ображай. За Сандера я тобі в'язи скручу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 558); б) (собі) покалічитися, убитися. Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею. — Ну й ну! З тобою тут в'язи скрутиш, — пожалівся він (Олесь Донченко, I, 1956, 516); в) (собі на чомусь) не дати собі ради; не впоратися з чим-небудь. Вони, ці молоді інженери, не можуть критично поставитися до себе. Тому часто скручують собі в'язи (Юрій Шовкопляс, Інженери. 1956, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 797.

Коментарі (0)