ВА́ДА, и, жін.
1. Негативна риса, особливість кого-,
чого-небудь; недолік. Вказавши хиби й вади утвору —
зробите добре діло молодому авторові, а може, й
літературі нашій (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 123); Вона наскрізь
бачить усі вади цього сивого.. діда (Олесь Донченко, III, 1956,
411); Він добре міг оцінити всі вади і хороші якості
цього літака (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 113);
//
Фізичний недолік внаслідок захворювання або ушкодження
організму, а також природжений. Кожного разу Нонна
знаходила в моїх зубах якусь нову ваду (Юрій Збанацький, Єдина,
1959, 203); Одну ваду мав коник, якого дістали
Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав
тепер на праву передню (Олесь Гончар, I, 1954, 79); Тільки
порівнюючи цих двох красунів, можна добачити вади в
обличчі й поставі голови комісії (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 350);
Вада вимови;
// Пошкодження або неякісність
чого-небудь. — Монтаж комунікаційної мережі в
дистиляції має якусь ваду (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 99).
2. Те, що шкодить, має шкідливий вплив. На плохенький животок і вареники вада (Номис, 1864, № 7159); [Маринка:] Тільки не хвилюйтесь: вам і радість і горе — одна вада! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 460).