в означеннях
Тлумачення, значення слова «вага»:

ВАГА́, и, жін., тільки одн.

1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Іван Франко, IV, 1950, 201); За витоптані буряки Митько приніс бабі Христі щуку вагою в п'ять кілограмів (Олесь Донченко, VI, 1957, 146); Поринаючи в ці думки, Мар'ян навіть відчув вагу коси у руках (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 183).
Важка вага див. важкий; Жива вага див. живий; Забійна вага див. забійний; Легка вага див. легкий; Молекулярна вага див. молекулярний; Питома вага див. питомий; Середня вага див. середній; Чиста вага див. чистий.
На вагу золота — дуже дорого, високо цінується. — Це у вас [у Середній Азії] вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 4); Та кожен інженер тут на вагу золота (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 38).

2. перен. Значення, вплив. [Кобзар:] І слово — не полова, і воно велику вагу має (Панас Мирний, V, 1955, 87); Нові завдання тривожили його допитливий мозок, нові досліди величезної ваги стояли перед ним (Олесь Донченко, I, 1956, 369); У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 215).

3. Важкий предмет (предмети), тягар, вантаж і т. ін. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); Три тіні зігнулися під якоюсь вагою — щось несуть на плечах (Панас Мирний, II, 1954, 20); Зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (Михайло Стельмах, II, 1962, 144);  * Образно. На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144).
Бути (стати) у вазі — бути (стати) вагітною. На третій годочок я стала у вазі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 97).

4. Система мір, застосовувана при зважуванні. Десяткова вага.

5. Прилад для зважування. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки — таке важке, що й не зважити на вазі! (Марко Вовчок, I, 1955, 383); Керівництво колгоспу привезло вагу в поле, щоб виміряти й визначити загальні показники зібраного врожаю (Юрій Смолич, III, 1959, 449).

6. фіз. Сила, з якою нерухоме відносно Землі тіло діє на підпору внаслідок тяжіння.
 Центр ваги див. центр.

7. заст. Те саме, що вагання 1, 2. Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1951, 201); [Доля:] Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги (Леся Українка, III, 1952, 267).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 273.

Коментарі (0)