ВАГА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням вагатися. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його зірвалось: — Я бачив сон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 287); Так не раз перемагати мушу Я вагання остогидлу мить (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 66).
2. Неспроможність відразу вирішити щось; роздумування. [Джонатан:] Невже не знаєш ти ні муки, ні вагання? (Леся Українка, III, 1952, 52); Здавалось, що вагання, нерішучість, слабість волі та розчаровання були зовсім не доступні для його вдачі (Іван Франко, VII, 1951, 51); Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з боротьби з самим собою. Зі своїми сумнівами, ваганнями (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 91); Ми пройшли грозу залізну, й тільки той безсмертним став, хто у битві за Вітчизну без вагань життя віддав (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 117).
3. Непослідовність у поглядах, хитання. ..справедливість вимагає сказати, що, при всіх ваганнях Герцена між демократизмом і лібералізмом, демократ все ж брав у ньому гору (Ленін, 18, 1950, 11).