ВАГІ́ТНИЙ, а, е.
1. тільки ж., р.; без додатка і ким.
Яка перебуває в стані вагітності. Онися ходила вагітна
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 108); Першим, як і личило вожакові,
з'явився на вигоні довготелесий Нестір Цимбал з усім
своїм виводком та з вагітною дружиною (Олесь Гончар, Таврія,
1952, 17);
// у знач. ім. вагітна, ної, жін. Консультація
для вагітних.
2. чим, перен. Який має в початковому, зародковому стані що-небудь, що розвивається. Насильство є повитухою всякого старого суспільства, коли воно вагітне новим (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 749); Я бачу її [душу поета]. Велика і важка, повна туги й невиплаканих сліз, вагітна всіма скорботами світа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 106); Голодний степ — ..це отрута для капіталістичних зазіхань деяких наших сусідів, вагітних концесійними і колоніальними прагненнями (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 130).