ВА́ГОМ, присл., заст. На вагу, вагою. Усім розказала, який-то Тихон став скупий, що вже і хліб вагом дає (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 131).
ВА́ГОМ, присл., заст. На вагу, вагою. Усім розказала, який-то Тихон став скупий, що вже і хліб вагом дає (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 131).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 275.