ВА́КУУМ, у, чол., спец.
1. Розріджений стан газу або повітря всередині закритого резервуара. Після створення вакууму апарат заповнюється аргоном (Наука і життя, 6, 1956, 9); Мріялося про виготовлення великих злитків сталі під вакуумом, в безповітряному просторі, коли метал швидко і певно позбавляється всіх газових пухирів, які позалишалися в ньому (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 268).
2. Простір, у якому немає речовини.