ВАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., розм.
1.
тільки 3 ос. Залишатися необробленим (про землю).
Віками поблизу Рокосова вакували заболочені місця, які
по-місцевому звуться мочарами (Колгоспник України, 12, 1954,
25);
// Не бути нічим заповненим; не
використовуватися.
2. перен. Марнувати, гаяти час. Чи ще ж тобі каторга турецька не ввірилася... Щоб ти назад завертався та дні вакував (Словник Грінченка).