ВАЛ 1, у, чол.
1. Високий земляний насип навколо
поселення, міста або фортеці для захисту від ворога.
Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк
веде, Під земляні Полтавські вали (Іван Котляревський, I, 1952, 194);
Косінський з Ничипором оглядали п'ятківські фортеці.
Високі земляні вали в дубових зрубах, а за ними —
глибокі, непролазні сніги в ровах (Іван Ле, Наливайко, 1957,
77); Помалу підбитий танк, мов ранений, ступав і
вдарився об мерзлий насип валу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959,
164);
// Довгий і високий земляний насип для
господарських потреб або захисту від поводі і т. ін. [Став]
тепер валом обнесли, од села одгородили — водопою
нема (Панас Мирний, IV, 1955, 241); Щоб припинити збільшення
розмивів і ярів, вище їх вершин влаштовують
водозатримуючі.. вали (Наука і життя, 8, 1959, 31);
// Що-небудь,
нагромаджене високим довгим насипом. Верх [гори] сам
був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ
і вивертів (Іван Франко, VI, 1951, 17); Крижаний вал виріс
на тридцять метрів заввишки, прокотився кілька сот
метрів і, простягшись на кілька кілометрів, зупинився
(Микола Трублаїні, I, 1955, 412).
2. с. г. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін. Так і горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 429); * Образно. А він нею [косою], батьку, косить Не трави, а душі, Таки людські, добрі душі, І кладе валами... (Юрій Федькович, I, 1960, 419).
3. Висока хвиля. Сильніше подиха холод, зростають
вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з
білої піни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 331); Певно, десь у його
[моря] далині починався шторм і котив свої вали до
кам'янистих берегів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 400);
* Образно. Могутній вал національно-визвольних
революцій змітає колоніальну систему, підриває устої
імперіалізму (Програма КПРС, 1961, 38).
♦ Дев'ятий вал див. дев'ятий.
4. перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається
довгою смугою. Нічною добою, Коли мете вітер валом
сніговим, Саміський не раз в хаті довго я стою І дивлюсь
на нього, балакаю з ним (Іван Франко, XIII, 1954, 430); Вітер
перекочував через місяць вали чорних хмар (Олесь Донченко, II,
1956, 195); Вогневий вал насувався на окопи (Вадим Собко,
Шлях.., 1948, 49).
♦ Валом валити див. валом.