ВА́ЛКА, и, жін.
1. Окрема група підвід з вантажем,
що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась
чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 138);
Один з чоловіків — статечний, видати, старший у
валці — оглянув усі вози — навіть лантухи перелічив
і рушати знак подав (Андрій Головко, I, 1957, 306);
Допоміжна частина для перевезень у війську; обоз. І за мить
Понеслась гарматна валка. Тільки вулиця гриміла
(Платон Воронько, Три покоління, 1950, 19).
Червона валка — група урочисто прикрашених
червоними прапорами підвід, машин, які везуть перший
з урожаю хліб на зсипні пункти для здачі державі.
«Гай-гай, — сказав він бригадирові польової бригада.., —
за ними й чорт не похопиться, диви, лагодять червону
валку з хлібом!» (Юрій Яновський, II, 1954, 165); Показником
темпу роботи має бути червона валка з хлібом, яку
Валок
раніше відправить [комуна] до міста (Олесь Донченко, I,
1956, 75).
2. Група людей, підвід, машин і т. ін., які
рухаються одне за одним або стоять в одному ряду. Ой ви,
хлопці молодії, Становіться в валку!.. На поле плечима,
До солдат — очима! (Народна лірика, 1950, 122); Підеш
на базар, стоять валками вози та все з бочками вина
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 255); Перед самим носом проскочила
валка вагонеток з породою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 154);
// Група людей, що разом ідуть кудись. — Одні з нашої
валки подались на Тульчу, на Ісакчу, до родичів, а я
бачу, що й тут наші люди — та й лишивсь (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 379); З валкою незнайомих людей Іван прийшов
до Борислава тільки надвечір (Петро Колесник, Терен.., 1959, 55).