ВАЛО́М, присл. Безперервним потоком. Між
рядняних наметів і яток пруть валом люди (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 237).
♦ Валом валити — безперервно рухатися густою
масою. Довірливі люди валом валили на Маковея до
кринички (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 264); Поміж
виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить
карнавал (Олесь Гончар, Новели, 1954, 30).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 286.