в означеннях
Тлумачення, значення слова «валитися»:

ВАЛИТИСЯ, валюся, валишся, недок.

1. Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. Посилився гарматний вогонь, з оглушливим тріском валилися дерева (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 111); На задні ноги впав [кінь], поник, Повільно валячись на бік (Микола Бажан, Роки, 1957, 236); [Коваль:] Рушнице моя, гаківнице!.. Стрілям же мітко, влучай хвацько, у самісіньке серце, щоб ворог, як сніп, валився!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 21); Губить [матрос] помалу свідомість і чує, як скажено працює серце.. Валиться на долівку й лишається на ній (Юрій Яновський, II, 1958, 34);
//  Падати вниз. Гать не могла спинити води, яка чимраз сильніше, з усіх боків валилася в яму (Іван Франко, VI, 1951, 124); Він пролітає над тайгою, над широкими ріками.. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову ізнов пірнає і валиться в повітряну яму (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Земля завирувала від вибухів. На села і міста валились гори лютого металу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 208);
//  Розвалюватися, розпадатися. Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну. Хата зразу валиться (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 558);
//  Повільно руйнуватися. Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю (Марко Вовчок, I, 1955, 278); Он Загнибідина хата — і досі пустує, валиться (Панас Мирний, III, 1954, 401).
Валитися від вітру — бути дуже виснаженим, змученим, слабим. А як вийду за ворота, — Од вітру валюся (Павло Чубинський, V, 1874, 211); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); Валитися з ніг — почувати себе дуже ослабленим від утоми, хвороби і т. ін. Я притомилась: підбиваюся, з ніг валюся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 98); Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 17); Валитися з рук (про роботу і т. ін.) — не вдаватися, не виходити внаслідок утоми, слабості, поганого настрою. — Щось і в мене робота з рук валиться, — уверне батько (Панас Мирний, III, 1954, 221); Орися весь час плакала і тремтіла, в неї все валилося з рук, взявшись за діло, вона не доводила його до кінця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 278).

2. Те саме, що валити 2. Тут військо кіннеє валилось (Іван Котляревський, I, 1952, 195); З темряви в шибки валився вітер і жбурляв рідкі краплини (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 342).

3. Пас. до валити 1 4. Всі речі в майстерні валились на купу (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 317).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 284.

Коментарі (0)