в означеннях
Тлумачення, значення слова «варта»:
Рими України: словник рим

ВАРТА, и, жін.

1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 147); [Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Степан Васильченко, III, 1960, 183); Їх [полонених] до штабу варта гонить (Андрій Малишко, II, 1956, 130); Цілий загін жовнірів — варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 77).
 Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Натан Рибак, Час, 1960, 8); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Юрій Яновський, II, 1958, 111).

2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 28); Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Андрій Головко, II, 1957, 332).
 З-під варти звільнити (випустити і т. ін.) — надати свободи заарештованому. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Андрій Головко, II, 1957, 185); На варті бути (стояти і т. ін.) — охороняти кого-, що-небудь. Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Нечуй-Левицький, II, 1956, 235); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Юрій Яновський, I, 1958, 37); Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 93);  * Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 82); Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 100); Під варту взяти — позбавити на певний час свободи; заарештувати. [Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Олександр Корнійчук, I, 1955, 62); Килигей наказав взяти офіцера під варту (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 319).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 294.

Коментарі (0)