в означеннях
Тлумачення, значення слова «вартовий»:

ВАРТОВИ́Й, а, е.

1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (Олекса Стороженко, I, 1957, 370); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Леся Українка, II, 1951, 276);
//  Стос. до варти, пов'язаний з вартуванням. Он сіра старезна в'язниця, Хатина при їй вартова (Леся Українка, IV, 1954, 94); Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 180);
//  у знач. ім. вартовий, вого, чол.; вартова, вої, жін. Він усе вартовим був, при садовині або при баштанах (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 353); Перед вікнами.. ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Іван Франко, VI, 1951, 170); Біля відсіку стоїть вартовий, він сперся на гвинтівку (Олександр Корнійчук, I, 1955, 68); Чорне море, безбережне море, Ходять в морі наші кораблі: Крейсери, есмінці і лінкори — Вартові радянської землі (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 53);  * У порівняннях. Заснули кедри, рядом з ними хитаючись модрини сплять, І стрункі смереки вартовими в тумані сторожко стоять (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 135).

2. рідко. Те саме, що черговий. Саїд-Алі намагався вже самотужки підвестися, коли підбіг до нього Храпков, а за ним вартовий лікар (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 276).

3. у знач. ім. вартова, вої, жін. Приміщення для вартових.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 295.

Коментарі (0)