в означеннях
Тлумачення, значення слова «вартувати»:

ВАРТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. Охороняти, стерегти кого-, що-небудь. У морі, далеко від рідних портів, У шторми і люту годину, Прославлена в битвах сім'я моряків Вартує свою Батьківщину (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 230); Уночі Юлдаш вартував з батьком байський табун (Олесь Донченко, I, 1956, 144);
//  неперех. Стояти на варті, на сторожі. [Овлур:] До замку я піду, Ти вартуватимеш при вході (Іван Франко, IX, 1952, 240); Вартувати коменданти виділили надійні.. групи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 188).

2. неперех. Невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.). [Лена:] Він спить. Ми обидві вартуємо біля нього (Іван Кочерга, II, 1956, 406); Другого дня від самого сходу сонця я вже вартував біля її дому (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 29);  * Образно. [Галя:] В садах хати біленькі, а тополі, скільки оком глянеш, вартують на шляхах... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 184).

3. неперех., діал. Коштувати. Вона [праця] дома ж таки втроє більше вартує (Словник Грінченка); — Або я вже в тебе нічого не вартую, що дарунка не хочеш приймати? (Ольга Кобилянська, II, 1956, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 295.

Коментарі (0)