ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е.
1. у знач. присудка. Який
заслуговує чогось. — Хіба ж я справді не варт, щоб до мене
серце прилягло? (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:]
Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке
твоє лихо велике, як дурне! (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); Ти
вартий кращої роботи (Леся Українка, III, 1952, 693); Він
[Коцюбинський] певен: коли Горький простягає йому
дружню руку — значить, він вартий цього
рукостискання (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 72); Аероплан у
небі лине гордий, — Хіба він, справді, захвату не варт?
(Максим Рильський, I, 1956, 173).
// Який своїми якостями
цілком відповідає кому-, чому-небудь. [Міріам:]
Се правда! Він ніколи не вважав на те, що з вас
ніхто його не вартий (Леся Українка, II, 1951, 123); [Верба:]
А я питав Вакуленка, і він її [Ганну] так
хвалив… [Ковшик:] А ви коло неї Вакуленка
намалюйте, одне одного варті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 230); Земля
різна.. Інша десятина двох варта (Андрій Головко, II, 1957,
497).
2. у знач. присудка. Який має певну цінність,
коштує щось. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне,
ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові
й ціни нема (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Зо мною скрізь
[у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319); Так заощадила вона вже..
чверть того, чого був вартий Корж (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 358); До мене з хусткою вв'язався [Чорне Сало]:
«Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам'янець
обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті!»
(Михайло Стельмах, I, 1962, 262).
♦ Не варта шкурка вичинки — що-небудь не коштує
затрачених на нього праці, часу і т. ін. — Зупинись,
чоловіче! — горлав обозний.. — Не варта шкурка
вичинки, — буркнув, не спиняючись, байдужий до всього
чумак. — Куплю ладан гамузом! — волав обозний (Олександр Ільченко,
Козацькому роду.., 1958, 29); Не вартий [ламаного] гроша
(шага, шеляга, фунта, клоччя і т. ін.) — не має ніякої
цінності. В здоровому тілі здорова душа, Та часто
буває не варта гроша (Іван Франко, XI, 1952, 331); Досить
глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє
хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 39).
3. Потрібний, важливий. Що ж вдієте, коли цензура повикидала з неї [з книги] усе найбільш цінне, найбільш варте (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 290).