в означеннях
Тлумачення, значення слова «вартий»:

ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е.

1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. — Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); Ти вартий кращої роботи (Леся Українка, III, 1952, 693); Він [Коцюбинський] певен: коли Горький простягає йому дружню руку — значить, він вартий цього рукостискання (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 72); Аероплан у небі лине гордий, — Хіба він, справді, захвату не варт? (Максим Рильський, I, 1956, 173).
//  Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. [Міріам:] Се правда! Він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Леся Українка, II, 1951, 123); [Верба:] А я питав Вакуленка, і він її [Ганну] так хвалив… [Ковшик:] А ви коло неї Вакуленка намалюйте, одне одного варті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 230); Земля різна.. Інша десятина двох варта (Андрій Головко, II, 1957, 497).

2. у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Зо мною скрізь [у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319); Так заощадила вона вже.. чверть того, чого був вартий Корж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 358); До мене з хусткою вв'язався [Чорне Сало]: «Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам'янець обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті!» (Михайло Стельмах, I, 1962, 262).
Не варта шкурка вичинки — що-небудь не коштує затрачених на нього праці, часу і т. ін. — Зупинись, чоловіче! — горлав обозний.. — Не варта шкурка вичинки, — буркнув, не спиняючись, байдужий до всього чумак. — Куплю ладан гамузом! — волав обозний (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 29); Не вартий [ламаного] гроша (шага, шеляга, фунта, клоччя і т. ін.) — не має ніякої цінності. В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (Іван Франко, XI, 1952, 331); Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 39).

3. Потрібний, важливий. Що ж вдієте, коли цензура повикидала з неї [з книги] усе найбільш цінне, найбільш варте (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 290).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 294.

Коментарі (0)