ВАРВАРИ, ів, мн. (одн. варвар, а, чол.).
1. іст. Назва, яку давали стародавні греки і римляни народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку. [Федон:] Таке бувало в персів та в інших східних варварів (Леся Українка, III, 1952, 439); Напади «варварів» (неримлян) прискорили загибель рабовласницької Римської держави (Історія СРСР, I, 1956, 20).
2. Некультурні, малосвідомі люди. Вона бундючилась
і перед своїм батьком і вважала на його, як на грубу
й просту людину, як на деспота й варвара (Нечуй-Левицький,
IV, 1956, 230); — Яка дикість! Який брак
культури!.. Ти працюєш для їхнього добра, їхньої користі,
а вони тебе у хату не пускають, варвари! (Михайло Коцюбинський,
1, 1955, 199);
// Жорстокі, грубі люди. Силу-силенну
тих [культурно-освітніх] установ знищили
фашистські варвари (Остап Вишня, I, 1956, 320).