ВАШ, ваша, ваше, займ. присв. Який належить вам,
яким ви користуєтесь. Ваша хата, ваша й правда
(Номис, 1864, № 9608); — Чи не продали б ви, чоловіче,
тої ялинки, що росте в вашім садочку? (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
78); — Куме Дороше! Даруйте мені, що я ваші ятері
потрусив. Мав я тоді велику скруту (Олесь Гончар, III, 1959,
153);
// Який виходить від вас: зроблений, створений,
сказаний і т. ін. вами. Чрез ваші зводні, женихання,
Не маю я ушановання (Іван Котляревський, I, 1952, 243); Несказанно
зачарований Вашою «Харитею» (Панас Мирний, V, 1955, 378);
Дорогий Михайле Івановичу! Малюнок ваш, спасибі,
дістав (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 456); Мені конче потрібна
ваша допомога (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 109);
//
Притаманний, властивий вам. Не вашої вдачі (Номис, 1864,
№ 5176); Ваша доброзичливість, Іване Лук'яновичу, не
має собі рівних (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 8);
// Який
перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках
з вами. [Пилип:] Я, пам'ятаючи, що Оксана
Андріївна ваша теща, відповів їй ввічливо (Олександр Корнійчук, II, 1955,
151); — Не чіпайте дівчини. Вона хоч і ваша дочка, а
бити її не дозволю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97);
// Який
поділяє погляди, уподобання, смаки, близькі вам.
— Ми вас одучим, супостати, Морити вдов, дурить
дівок.. Давайте вашого гульвісу, Я вмиг його одправлю
к бісу (Іван Котляревський, I, 1952, 237);
// Який стосується вас.
— Хто ж винуватий у вашому лихові? — обізвалася,
глядячи на його, Христя (Панас Мирний, I, 1949, 273); Коли
вашій справі буде даний вірний хід, ви неодмінно виграєте
її (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 417);
// У якому чи поблизу
якого ви живете, перебуваєте. Дівчина з вашого села
прийшла у наш монастир і зосталася (Марко Вовчок, I, 1955,
232); Краще б я хотіла тепер бути коло Вас, у ваших
лісах, аніж отут ходити понад лиманами (Леся Українка,
V, 1956, 61);
// У якому ви берете участь, у якому ви
працюєте і т. ін. [Руфін:] Так, я довідався, що ваші
збори вже викрито (Леся Українка, II, 1951, 386); Ваша
установа; Ваш колгосп;
// До якого ви належите. Щоб не
зробити знов помилки, прийшов до вас, Козак я й
тільки — прийміть мене до ваших лав (Володимир Сосюра, I, 1957, 446);
— Ваш народ благородний і великодушний, — говорив
художник.. Він розповів, як йому довелося одного разу
їхати в теплушці з говіркими українськими селянками
(Олесь Гончар, III, 1959, 227);
// у знач. ім. ваше, шого, сер. Те,
що належить вам. Тепер він панське бере, а пождіть
трохи — візьме і ваше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 121);
// у знач.
ім. ваші, ших, мн., розм. Родичі або близькі вам люди.
Достанеться і вашим і нашим (Номис, 1864, № 3520);
Я не можу більше писати, ослаб. Всі ми кланяємось
Вам і вашим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 459).
Ваш... (у кінці листа) — відданий вам, прихильний
до вас. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М.
Коцюбинського (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 343); Наші всі шлють
вам привітання й пишаються вами, як рідним сином.
Ваша мати (Юрій Яновський, I, 1954, 59); Ваш брат див.
брат; Ваша воля — як ви хочете, розпоряджаєтесь.
— Добре, товаришу Опанасе. Коли вже так все склалось
і на те ваша воля, поховаємо Василя самі (Олександр Довженко, I,
1958, 92); Ваша ласка, заст. — доброзичливість,
прихильність, виявлена вами (звичайно при ввічливому
звертанні). — Сідайте бо, свахо, коли ваша ласка, на
покуті (Нечуй-Левицький, I, 1956, 279); [Чоловік
(увіходить):] Шановний пане! Може, ваша ласка до збору
в дім громадський завітати, щоб діло завершити
(Леся Українка, III, 1952, 121); Ваша милість, заст. — форма
шанобливого звертання до людини із значним
положенням в суспільстві. [Матушка гуменя:]
Сестро Мархво, що це за люди? [Кнуриха:] До
вашої милості прийшли з великою просьбою до вас
(Панас Мирний, V, 1955, 68); Ваше благородіє
(превосходительство і т. ін.), дорев. — титулування або форма
шанобливого звертання до чиновних осіб. Як же Ївга
розказала йому [судді] все.. й питає: — Що ж ви мені,
ваше благородіє, скажете? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 279);
— Ваше превосходительство, пане повітовий маршал! —
виструнчився перед господарем капітан (Олексій Полторацький, Дит.
Гоголя, 1954, 12); І нашим і вашим [служити і т. ін.] —
про поведінку особи, яка діє на користь двом
протилежним за інтересами сторонам; Не ваше діло див.
діло.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 298.