Словник української мови

ВАШ, ваша, ваше, займ. присв. Який належить вам, яким ви користуєтесь. Ваша хата, ваша й правда (Номис, 1864, № 9608); — Чи не продали б ви, чоловіче, тої ялинки, що росте в вашім садочку? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 78); — Куме Дороше! Даруйте мені, що я ваші ятері потрусив. Мав я тоді велику скруту (Олесь Гончар, III, 1959, 153);
//  Який виходить від вас: зроблений, створений, сказаний і т. ін. вами. Чрез ваші зводні, женихання, Не маю я ушановання (Іван Котляревський, I, 1952, 243); Несказанно зачарований Вашою «Харитею» (Панас Мирний, V, 1955, 378); Дорогий Михайле Івановичу! Малюнок ваш, спасибі, дістав (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 456); Мені конче потрібна ваша допомога (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 109);
//  Притаманний, властивий вам. Не вашої вдачі (Номис, 1864, № 5176); Ваша доброзичливість, Іване Лук'яновичу, не має собі рівних (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 8);
//  Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках з вами. [Пилип:] Я, пам'ятаючи, що Оксана Андріївна ваша теща, відповів їй ввічливо (Олександр Корнійчук, II, 1955, 151); — Не чіпайте дівчини. Вона хоч і ваша дочка, а бити її не дозволю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97);
//  Який поділяє погляди, уподобання, смаки, близькі вам. — Ми вас одучим, супостати, Морити вдов, дурить дівок.. Давайте вашого гульвісу, Я вмиг його одправлю к бісу (Іван Котляревський, I, 1952, 237);
//  Який стосується вас. — Хто ж винуватий у вашому лихові? — обізвалася, глядячи на його, Христя (Панас Мирний, I, 1949, 273); Коли вашій справі буде даний вірний хід, ви неодмінно виграєте її (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 417);
//  У якому чи поблизу якого ви живете, перебуваєте. Дівчина з вашого села прийшла у наш монастир і зосталася (Марко Вовчок, I, 1955, 232); Краще б я хотіла тепер бути коло Вас, у ваших лісах, аніж отут ходити понад лиманами (Леся Українка, V, 1956, 61);
//  У якому ви берете участь, у якому ви працюєте і т. ін. [Руфін:] Так, я довідався, що ваші збори вже викрито (Леся Українка, II, 1951, 386); Ваша установа; Ваш колгосп;
//  До якого ви належите. Щоб не зробити знов помилки, прийшов до вас, Козак я й тільки — прийміть мене до ваших лав (Володимир Сосюра, I, 1957, 446); — Ваш народ благородний і великодушний, — говорив художник.. Він розповів, як йому довелося одного разу їхати в теплушці з говіркими українськими селянками (Олесь Гончар, III, 1959, 227);
//  у знач. ім. ваше, шого, сер. Те, що належить вам. Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 121);
//  у знач. ім. ваші, ших, мн., розм. Родичі або близькі вам люди. Достанеться і вашим і нашим (Номис, 1864, № 3520); Я не можу більше писати, ослаб. Всі ми кланяємось Вам і вашим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 459).
 Ваш... (у кінці листа) — відданий вам, прихильний до вас. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 343); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином. Ваша мати (Юрій Яновський, I, 1954, 59); Ваш брат див. брат; Ваша воля — як ви хочете, розпоряджаєтесь. — Добре, товаришу Опанасе. Коли вже так все склалось і на те ваша воля, поховаємо Василя самі (Олександр Довженко, I, 1958, 92); Ваша ласка, заст. — доброзичливість, прихильність, виявлена вами (звичайно при ввічливому звертанні). — Сідайте бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті (Нечуй-Левицький, I, 1956, 279); [Чоловік (увіходить):] Шановний пане! Може, ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб діло завершити (Леся Українка, III, 1952, 121); Ваша милість, заст. — форма шанобливого звертання до людини із значним положенням в суспільстві. [Матушка гуменя:] Сестро Мархво, що це за люди? [Кнуриха:] До вашої милості прийшли з великою просьбою до вас (Панас Мирний, V, 1955, 68); Ваше благородіє (превосходительство і т. ін.), дорев. — титулування або форма шанобливого звертання до чиновних осіб. Як же Ївга розказала йому [судді] все.. й питає: — Що ж ви мені, ваше благородіє, скажете? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 279); — Ваше превосходительство, пане повітовий маршал! — виструнчився перед господарем капітан (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 12); І нашим і вашим [служити і т. ін.] — про поведінку особи, яка діє на користь двом протилежним за інтересами сторонам; Не ваше діло див. діло.