в означеннях
Тлумачення, значення слова «ватага»:

ВАТА́ГА, и, жін.

1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 313); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (Степан Васильченко, I, 1959, 165); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10).

2. Організована збройна група. — Розіб'ємо вражу ватагу або самі погинемо в обороні свого краю (Іван Франко, VI, 1951, 78); Ватага наддніпрянська перетворювалася на загрозу політичним інтригам Сходу і Заходу (Іван Ле, Наливайко, 1957, 43); Коли треба було, вона [дружина Балики] на чолі озброєної челяді відбивала наїзд шляхетської ватаги (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 30);
//  заст. Стрій козачих загонів у поході. Простяглася По діброві понад Дніпром Козацька ватага (Тарас Шевченко, I, 1951, 116).

3. заст. Артіль рибалок. Другого дня той самий перевожчик повів їх до лиману, де, коло чагарів, одна рибальська ватага ловила рибу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221);
//  Група людей, що разом наймалися на сезонні роботи. А то зустрінеться ватага косарів (Максим Рильський, Поеми, 1957, 211); Проносячись мимо бурлацької ватаги орачів, вождь ковзнув по них поглядом суворим, хазяйським (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 639).

4. Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів. Собаки коло їх ватагою лежать (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 188); Хлопці зібрали ватагу [овець], погнали до водопою (Панас Мирний, II, 1954, 58);  * Образно. Ватагами ходили хмари; Між ними молодик блукав (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 296.

Коментарі (0)