ВАТАЖОК, жка, чол.
1. Керівник ватаги, (у 1—3 знач.); отаман. Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав [Іул] (Іван Котляревський, I, 1952, 261); Хто ватажком Піде перед вами, Хто проведе? (Тарас Шевченко, I, 1951, 80); Стояв на скелі і цигарку курив в задумі ватажок (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 38).
2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших. Комуністи — політичні ватажки трудящих (Радянська Україна, 17.IX 1949, 1); Будівничий, юнак З голубими очима, Бригадир, ватажок Десяти мулярів (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 144).
3. Вожак стада (про тварину). Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Нечуй-Левицький, I, 1956, 155); А царська худоба вся розбіглася, бо вже не мала ватажка — бика з золотими рогами (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 39).