ВАЖКИ́Й, а, е; вищ. ст. важчий.
1. Який має
велику вагу; тяжкий; протилежне легкий. Замфір
бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 215); Брама важка городська заскрипіла на
мідних завісах (Іван Франко, XIII, 1954, 317); Важкий пором
пропливає мимо і наче тане в густих сутінках (Олесь Донченко,
V, 1957, 11);
// Який має вагу, більшу, ніж звичайно
мають подібні предмети. Пшениця колихалася густа й
висока, з важким багатим колосом (Юрій Смолич, I, 1958, 55);
І закрапав краплинами важкими дощ (Павло Тичина, II, 1957,
156);
// Вигляд якого (значні розміри, масивність,
густота і т. ін.) свідчить про велику вагу. І та потвора
стала в людях богом. Їй будувалися просторі храми з
важкими колонадами (Леся Українка, I, 1951, 422); Незабаром
вона круто завернула під важке склепіння старого
підворіття (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 33); Передчуття
грози гнітило його. Важкі хмари облягали небо, й не
було майже просвітку (Олександр Довженко, I, 1958, 292);
// Густий,
щільний (про тканину). Підходить [Лена] до вікон
і розсовує важкі завіси. Починає розвиднюватись (Іван Кочерга,
II, 1956, 409);
// Який повільно засвоюється
організмом і викликає відчуття тягаря в шлунку (про їжу).
Вдома я повинен берегтися втомлюватись, їсти щось
важке (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 455).
▲ Важка атлетика див. атлетика; Важка вага; Важка
вагова категорія — категорія спортсменів (борців,
боксерів, штангістів) з вагою тіла не меншою 81 кг; Важка
вода, фіз. — вода із значно більшою молекулярною
вагою, ніж звичайна. Фізико-хіміки збиралися [на
конференції] продемонструвати нові дослідження
проблеми видобутку важкої води (Натан Рибак, Час, 1960, 171);
Важкі ґрунти, с. г. — ґрунти із значним вмістом глини.
Можна одержувати високі врожаї картоплі й на
важких глинистих ґрунтах при систематичному внесенні
в достатній кількості гною і старанному догляді
(Картопля, 1957, 24); Важкі метали, спец. — метали
з великою питомою вагою (свинець, олово, мідь
та ін.).
♦ Важкий на руку — про людину, удар якої дуже
сильний, відчутний. Ще ніколи піщани не зазнали
такого лиха, як тоді, коли ними правила тілиста рука
товстопузого Потаповича. Важкий був на руку Потапович
та дужий! (Панас Мирний, II, 1954, 105); — Ви, пане
Тульський, пам'ятайте, що Нечипір та Богданін —
люди важкі на руку (Іван Ле, Наливайко, 1957, 55); Важкий
хрест нести, книжн. — переживати великі труднощі,
незгоди; страждати. І хреста тобі зовсім не треба, —
За життя важкого ніс хреста (Андрій Малишко, Серце.., 1959,
121); З важким серцем — з гнітючим, тривожним
настроєм. З важким серцем ішов Максим Беркут посеред
невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення
громадської волі (Іван Франко, VI, 1951, 74); Так і не діждавшись
Стахи, Бронко з важким серцем повернувся додому
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 395).
2. Великий, масивний (про людину, тварину та їх
частини тіла). Кайдаш скочив з війя, побіг за волами,
спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не
могли здержати воза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); Це був
середнього зросту чолов'яга, з широченною спиною,
важкий, огрядний (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 23); В цей
час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня,
кулак (Михайло Стельмах, I, 1962, 464); Рука [у Лукійченка]
була важка, костиста, з застарілими мозолями (Іван Сенченко,
Опов., 1959, 8);
// Який здається значним вагою
внаслідок утоми, слабості і т. ін. Остап повзе. Йому трудно,
кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле
й спирає дух, ноги важкі, як колодки (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
367); А сьогодні, коли скінчився робочий день, він йшов
із заводоуправління з важкою головою (Микола Руденко, Вітер..,
1958, 414);
// Малорухливий, неповороткий. Матюха
пройшов в опочивальню, свекор важкий, з задишкою,
сів на перший стілець (Андрій Головко, II, 1957, 45); З-під
важких повік дивляться мудрим поглядом древньої птиці
бабині очі (Юрій Яновський, I, 1954, 18).
3. Позбавлений легкості, швидкості, характерний для руху кого-небудь значного вагою, незграбного або втомленого (про ходу, біг і т. ін.). Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний, II, 1954, 125); До воріт важкою ходою підходить лановий (Михайло Стельмах, I, 1962, 571); На вулиці загупали важкі кроки. За ним гналися (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 56).
4. Який вимагає великого напруження, великих
зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін.
Наймити та невільники обливались потом, аж
стогнали від важкої роботи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296);
Головко відтворив тип українського
робітника-більшовика, одного з тих, хто у важкій і впертій боротьбі
готував перемогу справи пролетаріату (Радянське літературознавство, 3, 1957,
6); Росте в важких боях полків безсмертна сила, що
йдуть і йдуть на штурм, під срібний гук пісень (Володимир Сосюра,
II, 1958, 253);
// Який відбувається, проходить з
напруженням, утрудненням. Важке зітхання спиралося
у грудях і раз по раз виривалося здавленим криком
плачу (Панас Мирний, IV, 1955, 27); Тупіт наблизився, і всі
почули важке відсапування (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); Ніч
прийде — упадеш на твердий піл або лаву і проспиш
коротку ніч у важкому тривожному сні (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 20);
// Складний для розуміння,
сприйняття. — Що громаді, те й бабі, а лісів я не покину, —
підводиться гнівний і красивий Демид. — Тут моя
земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! —
запам'ятав навіть таке важке слово (Михайло Стельмах, I, 1962,
302); Важка задача;
// Позбавлений чіткості,
громіздкий, обтяжений деталями. Стиль книги Величка
важкий, багатослівний (Історія української літератури, I, 1954, 99).
5. Який несе з собою всілякі незгоди, труднощі,
страждання. Пропало те важке пригноблення, що всіх,
Мов сонна змора, натискало (Іван Франко, XIII, 1954, 311);
З часом, на очах Франка, відбувається важкий
соціальний процес. Процес розвитку капіталізму (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 37); Важкі випробування падали на їх голови
одне за одним, не даючи ні спокою, ні спочинку (Олександр Довженко,
I, 1958, 424);
// Обтяжливий, надмірний. Злигалися
поміж себе [вискочки-верховоди], та що хотять, те й
роблять, важкими податками обкладають (Панас Мирний,
III, 1954, 258); — Покуту несу. Важку покуту,
чоловіче добрий.. Караюся, як той колодник, кінця-краю не
видно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111);
// Пов'язаний з фізичним
чи розумовим напруженням, великими турботами або
неприємностями; несприятливий. — Пан хоче нас
оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми тоді
пропащі навіки; а тим часом ми втечемо на сахар ні,
перебудемо цей важкий час та й знов повертаємось
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 193); [Платон:] Я надзвичайно
стомився. Сьогодні важкий день (Олександр Корнійчук, I, 1955, 97);
// Сповнений труднощів, нестатків, горя. Ви молоді;
міцний ваш голос; А діло з вас яке? Нехай посивіє перш
волос, Навчить життя важке! (Павло Грабовський, I, 1959, 514);
Важка доля.
6. Значний за ступенем, силою прояву. Кончак слуха
і не слуха, мов важкий удар обуха його зразу оглушив
(Іван Франко, XIII, 1954, 374); Чотири важкі вибухи
піднімають землю й людей (Олександр Довженко, I, 1958, 35); В голові [Ганни]
гуло. А в усьому тілі відчувалася важка незвична втома
(Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6);
// Великий, значний, який
призводить до поганих наслідків. [Джонатан:]
Важкі гріхи, се правда, взяв на душу нещасний мій
товариш! (Леся Українка, III, 1952, 76); Важка провина;
//
Сповнений фізичних мук, страждань; небезпечний. Мов з
мішка посипались на мене деякі пригоди — і важкі
хвороби в родині, ..що не давали мені й дихати, не то
писати щось (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); Вона ще не
зовсім видужала після важких пологів (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 17);
// Який дуже вражає, викликає глибокі
переживання. Фрузині слова тремтіли в його серці
важким докором і відобрали йому охоту до їди і до
пиття, до жартів і до пісень (Іван Франко, I, 1955, 89); Гнів очі
хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він (Петро Дорошко,
Три богатирі, 1959, 71); Його спіткала важка втрата,
така важка, що аж сльози непроханими свідками великого
горя навертаються на очі (Вадим Собко, Срібний корабель,
1961, 240).
7. Дуже сумний, гнітючий, безрадісний. І мелодія
задзвеніла елегією, смутком, але не важким, не тим,
що вбиває душу, гнітить серце й накидає чорне
покривало на очі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); Важке було
прощання Мирослави з Максимом (Іван Франко, VI, 1951, 106);
Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли,
важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський,
V, 1959, 143); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки.
Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого
верстата? (Олександр Довженко, I, 1958, 59);
// Який свідчить про
напружену, гнітючу обстановку. Який час у темниці
панує важка тиша (Леся Українка, II, 1951, 429); Важке
мовчання залягло у вагоні. Як видно, нагадування про нічну
подію пригнітило кожного (Андрій Головко, II, 1957, 461);
// Який викликає або залишає після себе неприємне
почуття. — Не пришанували й вони [сусіди] мене і важка
мені їх ласка (Марко Вовчок, I, 1955, 376); Ніщо не змінилося,
ніби взагалі не було ніколи всіх цих важких розмов,
почуттів і подій (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 309);
// Який темними фарбами, забарвленням справляє
враження похмурості. Моя лампа під широким картоновим
абажуром ділить хату на два поверхи — вгорі темний,
похмурий, важкий; під ним — залитий світлом.
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414); І диван, і шовкові килимки на стіні
над ним.. ба, навіть м'який товстий килим на
підлозі — все воно витримано в срібно-чорному важкому тоні
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 362).
8. Дуже густий, сильний і неприємний (про запах
і т. ін.). Од кропиви, од бузини розливався важкий чад
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 89); Важкий дух вуглецю розходиться
в повітрі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227); Понесло вогкістю і
важким духом (Степан Васильченко, I, 1959, 91).
♦ Важким духом дихати на кого — сердитися,
злоститися, проявляти до кого-небудь неприязнь. А він
на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід
запав! (Марко Вовчок, I, 1955, 115).
9. Нелегкий для порозуміння, незлагідний у
стосунках; непривітний (про людину та її вдачу). [Енн:]
Ні, це нечувано. Люба моя, у вас дуже важкий характер
(Вадим Собко, П'єси, 1958, 83); Важка вдача; Важка людина;
// Який нелегко піддається впливові, вихованню.
Важка дитина; Важкий учень;
// Який виражає суворість,
похмурість. Обличчя товстого Оникія наливається
кров'ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (Іван Багмут,
Опов., 1959, 12); Зирнувши вниз зарошеним оком,
зустрівся [Макар] з парою допитливих і важких
Караванових очей (Петро Панч, II, 1956, 95).
10. тільки ж., без додатка і ким, розм. Вагітна. Ходити важкою — бути вагітною. — Ти ходила важка? — Ходила, — кажу. — Де ж ти дитину діла? (Панас Мирний, III, 1954, 170); [Домаха:] Доки важкою ходила оцим вилупком, чого ви тільки не казали на мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 173).
11. Великий розмірами і потужний у дії.
Наводчиками біля важких гармат можна було бачити навіть
дебелих ветеранів у полковницьких погонах (Олесь Гончар,
II, 1959, 389); Важкі електровози;
// Який має
потужне озброєння, великокаліберну зброю. Офіцери важкого
артилерійського дивізіону закінчували обідати (Петро Панч,
В дорозі, 1959, 277); Дамба мовчала. Високо над нею
пливли на захід в супроводі жвавих «яструбків» важкі
бомбардувальники (Олесь Гончар, III, 1959, 371); Важкі
танки;
// Признач. для виробництва великих і потужних
машин, верстатів і т. ін. Важке машинобудування;
Важке верстатобудування.
Важка індустрія; Важка промисловість — сукупність
галузей промисловості, що виробляє засоби
виробництва. Він [В. І. Ленін] говорив, що без створення важкої
індустрії не можна успішно будувати соціалістичне
суспільство (Ленін, Коротка біографія, 1955, 268); Важкі фігури,
шах. — тури і ферзі.