ВА́ЖНИЙ, а, е, розм.
1. Поважний, гордий, з виразно виявленим почуттям власної гідності. Виходять люди з церкви — вона після всіх, і важна така йде (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 95); Він [Рустем] перестане служити цим товстопиким хаджам, що сидять по канапах, важні й непорушні, немов мішки з мукою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); На уроках [професор] такий важний, коректний, знаючий, а тут — наче мала дитина (Петро Колесник, Терен... 1959, 37).
2. Який має велике значення; важливий. Минула
й покрова, така важна дорослим дівчатам (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 373); Не смійтесь — у нас питання про
погоду дуже важне! (Леся Українка, V, 1956, 159);
//
Пов'язаний із значним службовим становищем, владою
і т. ін. — Не слід мені, бувши у сьому важному чину,
лишне слово говорить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 58);
// Який
має значне становище в суспільстві. [Романюк:]
Вчора ввечері приїхала до нас одна важна особа (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 194).
3. Який має добру якість; гарний. Вибрав він собі гарне місце над річкою.. і поставив важну хату на дві половини (Олекса Стороженко, I, 1957, 99); А дубки піднялися такі — рівні та важні, повище мого росту (Панас Мирний, III, 1954, 347).