Словник української мови

ВБРИКНУТИ (УБРИКНУТИ), ну, неш, док., перех. Брикаючи, вдарити ногою. Недужий лиходій і стогне, і харчить... Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 197).
♦ Щоб тебе (вас і т. ін.) муха (гуска, курка, жаба і т. ін.) вбрикнула — жартівливе побажання покарання за щось. — А щоб же тебе муха вбрикнула, що ти вигадала! — повеселішав Остап (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342); — Хіба ж так смалють хвости та вуха, щоб вам назад п'яти! Щоб вас гуска вбрикнула! (Данило Мордовець, I, 1958, 110).