ВБИТИЙ 1 (УБИТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
вбити 1 1. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю
Марину я ношу (Тарас Шевченко, II, 1953, 93); В кутку під
божницею замість стола стояла узесенька примостка на
чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний, IV, 1955,
287);
// вбито, безос. присудк. сл. Хоч вересень, а спіє
жито, Ячмінь колосся підійма, Отут було кілочки
вбито, А зараз їх чомусь нема (Андрій Малишко, I, 1956, 261).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 301.