ВДОВА (УДОВА), и, жін. Жінка, яка після смерті
чоловіка не одружилася вдруге. Давно колись Була
собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою
(Тарас Шевченко, I, 1951, 155); В однім селі жила бідна вдова і
мала четверо дітей (Іван Франко, XIII, 1954, 426); Старий
Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом
(Олесь Донченко, III, 1956, 8);
♦ Солом'яна вдова див. солом'яний.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.