ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, жін. Пестл. до вдова. З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 626).
ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, жін. Пестл. до вдова. З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 626).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.