ВДВАДЦЯ́ТЕ (УДВАДЦЯ́ТЕ), присл. У двадцятий раз. — Може, ви, бабусю, знаєте, де живе Покуть? — спитав він чи не вдвадцяте (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 290).
ВДВАДЦЯ́ТЕ (УДВАДЦЯ́ТЕ), присл. У двадцятий раз. — Може, ви, бабусю, знаєте, де живе Покуть? — спитав він чи не вдвадцяте (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 290).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 310.