Словник української мови

ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Прикм. до вечір 1. Сім'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Тарас Шевченко, I, 1951, 390); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 179);
//  Який буває ввечері. Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (Максим Рильський, I, 1956, 30);
//  Який відбувається, здійснюється, проходить або діє увечері. [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (Степан Васильченко, III, 1960, 62); Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Юрій Яновський, I, 1958, 126); В Озірцях, всього ж за три кілометри, цієї осені вечірню середню школу колгоспної молоді відкривають (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 17);
//  Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.). — Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 418).