в означеннях
Тлумачення, значення слова «ведмідь»:

ВЕДМІ́ДЬ, медя, чол.

1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359); А понад тим глуха тиша довкола, переривана ніби стрекотом вивірки на гілляці або риком ведмедя в чагарі (Іван Франко, II, 1950, 92); Тут усі були мисливці і знали, що значить не мати патрона, коли на тебе йде ведмідь (Іван Багмут, Опов., 1959, 30); По берегах північних морів і на плавучих крижинах Північного Льодовитого океану зустрічається білий ведмідь (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 3);  * У порівняннях. Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341).
Ведмідь на вухо наступив див. наступати.

2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. Ще тут живе шведка, панна, ведмідь той вчений... ся не спокусить нікого — ні! (Марко Вовчок, I, 1955, 376); Данько не мав, звісно, найменшої охоти попадатися в лапи такому ведмедеві [вартовому] (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 67).

3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кофе. — Як вип'ю цього ведмедя ще одну чарку, то.. так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 316.

Коментарі (0)