ВЕДУ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до вести. Там находився отвір, ведучий до саду Маєвських (Ольга Кобилянська, I, 1956, 227).
2. прикм. Який іде спереду; головний. Враз ведучий
танк окутався чорною пеленою, струсонуло землю, в
ранковій тиші прогримів перший глухуватий, але сильний
вибух (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 30);
// у знач. ім. ведучий,
чого, чол. — Хто перший пілот в ескадрильї? Я. Кого
становлять ведучим? Мене (Юрій Яновський, II, 1954, 184).
3. прикм., рідко. Те саме, що провідний. В труді неутомний і здатний до всього — Ведучий в районі Петро-тракторист! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 76).
4. прикм., техн. Який надає руху, обертання іншій частіші механізму, машини. Ведучий диск; Ведуче колесо; Ведучий шків.