в означеннях
Тлумачення, значення слова «велетень»:

ВЕ́ЛЕТЕНЬ, тня, чол.

1. Величезного зросту і сили людина в народних повір'ях і легендах. — Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (Іван Франко, VI, 1951, 29);
//  Людина, що виділяється серед інших дуже великим ростом. У дверях уже показався велетень латиш Август Штейн (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 216); Дементія бентежив цей велетень, що весь час мовчав, наче йому ще змалку одібрало мову, і не спускав з нього очей та гвинтівки (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 35).

2. перен. Предмет або істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти. Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали такими здоровенними, такими пишними велетнями, гордо, аж під хмарами (Панас Мирний, IV, 1955, 16); «Запоріжсталь» — завод-велетень, гордість радянських п'ятирічок (Остап Вишня, I, 1956, 327); — Я впіймав сома! Сома впіймав! ..Але.. вусатий велетень зробив раптом різкий рух і... — Ой! Держіть його! Держіть! (Олесь Донченко, VI, 1957, 89).

3. перен. Про людину, яка зробила або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності, великого напруження сил. Зневажуваний ворогами, він [народ] подарував світові велетня Франка (Максим Рильський, III, 1956, 41);
//  чого. Людина, надзвичайно видатна в певній галузі. Такі велетні сцени, як М. Л. Кропивницький та М. К. Заньковецька з їх геніальною грою, були незрівнянними пропагандистами великих революційно-демократичних ідей (Минуле українського театру, 1953, 136).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 318.

Коментарі (0)