в означеннях
Тлумачення, значення слова «вельможний»:

ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, заст.

1. Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни.., Зізвав панів вельможних (Іван Котляревський, I, 1952, 184); Гуляли по коліна в крові І граф вельможний, і прелат (Максим Рильський, Сад.., 1955, 20);
//  у знач. ім. вельможний, ного, чол.; вельможна, ної, жін. Доля карає й вельможного й неможного (Номис, 1864, № 1720); Сама не знає вельможна, що робити. Хоч би чим трохи одвести свою самотню душу (Панас Мирний, II, 1954, 101).

2. у сполуч. із сл. пан, пані. Вживалося при звертанні до особи (або в розмові про неї), яка займала високе суспільне становище, мала значну владу. — Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику! — заклекотіла громада (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Збагачений війною, Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Іван Франко, XIII, 1954, 274); — А вельможна пані Дрейсихерка нехай собі там хоч як чваниться, проте вона все не ліпша від нас! (Леся Українка, IV, 1954, 239).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 324.

Коментарі (0)