в означеннях
Тлумачення, значення слова «велич»:

ВЕ́ЛИЧ, і, жін.

1. заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе (Словник Грінченка).

2. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Бажав би я, мій рідний краю.., Щоб велич простого народу запанувала на Русі (Павло Грабовський, I, 1959, 78); Гора біля гори стоять разом в німій величі (Ольга Кобилянська, I, 1956, 449); Перед Голубенком постав образ Москви у всій її величі (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 424);
//  Велике значення, висока політична, суспільна, культурно-історична значимість чогось. І гімн Радянської України, і герб, і прапор могутньо і яскраво відображають велич історичних здобутків Радянської України (Радянська Україна, 22.XI 1949, 1); Весь світ бачить велич всесвітньо історичних перемог, здобутих радянським народом під керівництвом Комуністичної партії (Максим Рильський, III, 1956, 145);
//  Урочистість, пишнота. Велич зали розподільника глянцем арматури підтримувала святковий настрій (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 279).

3. Сукупність видатних рис людини, що вражають силою прояву в праці, творчості, почуттях і т. ін. Геніальність і велич Леніна полягали в тому, що він умів відділяти суть марксизму від його букви (Ленін, Коротка біографія, 1955, 148); Франко усвідомлював усю велич Гоголя, якого назвав колись найгеніальнішим російським письменником (Радянське літературознавство, 3, 1957, 46).

4. Гордовитість, поважність у зовнішньому вигляді, незалежність у манері триматися. Вона відкинула плащ, ніби бажаючи показати офіцерові всю велич і недоторканність своєї особи (Натан Рибак, На світанку, 1940, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 321.

Коментарі (1)