ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ, а, е.
1. Надзвичайно великий
розмірами. Посеред площі величезна будова (Леся Українка, II,
1951, 242); Внизу, під широко розкинутим гіллям
величезного дуба — глибока арка брами (Іван Кочерга, III, 1956,
28);
// Дуже великий за кількістю, чисельністю.
Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним
табуном дикі гуси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142); У вечірньому
присмерку з станції виринула величезна колона танків
і заповнила увесь шлях (Ле і Левада, Південний захід, 1950,
144); Дорогий гелій скрізь можна добувати з повітря,
але вартість його буде величезна (Микола Трублаїні, II, 1955, 210);
// Безмежний, безкрайній. І всім їм [зірочкам] місце є
в тому безмірному краї... Якою ж величезною повинна
бути та обшир, що їх у собі розмістила? (Панас Мирний, IV,
1955, 323); Далі — нічого: величезний, безмірний
простір, безодня, безкрай (Юрій Смолич, II, 1958, 15);
// Дуже
великий за розмірами порівняно з іншими подібними
предметами. Незабаром парубки побачили в долині
гурток дівчат, що з величезними сапами на плечах
хутко посувався курною дорогою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236);
Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук
величезний клубок і почав швидко мотати (Іван Цюпа, Три явори,
1958, 9).
2. Надзвичайно великий інтенсивністю, проявом чого-небудь. Комуністична партія оточує величезним піклуванням художню творчість народу (Максим Рильський, III, 1956, 141); Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання — це переворот у всьому залізничному транспорті (Олесь Донченко, I, 1956, 476); Між частинками, з яких складається атомне ядро, діють величезні сили притягання (Наука і життя, 1, 1957, 17).