в означеннях
Тлумачення, значення слова «величний»:

ВЕЛИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який своєю величиною, грандіозністю, силою прояву або наявністю чогось видатного, надзвичайного викликає подив, захоплення. Червоний світ од блискавки ніби запалив пожежу на горах і в долинах.. Картина була велична, але страшна, як пекло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); За час, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! (Леся Українка, I, 1951, 21); Величні дії українських партизанів та підпільників, котрих вела на боротьбу з ворогом мужня й мудра партія (Юрій Яновський, I, 1954, 149); Минулого розбивши тьму, Стоїть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична путь.. У даль простерлася, видима (Максим Рильський, I, 1956, 360);
//  Який викликає почуття урочистості, піднесеності. У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить — Хо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Величне ленінське ім'я стало жити в поетичному слові народному символом глибокої мудрості і богатирської мужності (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 41).

2. Сповнений гідності, поважності. Усі люди пов'яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була. Як не лає, як не кричить на неї пані, — бабуся не лякається, не метушиться; іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними (Марко Вовчок, I, 1955, 127); Він [командир] стояв спокійний і величний, мов нічого й не трапилося (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 58); Величний жест; Велична хода.

3. заст. Який заслуговує пошани, поваги. Твій рід хороший і величний: не плодив ні злодіїв, ні душогубців, як інші багатії роди (Марко Вовчок, I, 1955, 16); — Роде мій чесний та величний, тішуся тобою (Василь Стефаник, I, 1949, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 322.

Коментарі (0)