в означеннях
Тлумачення, значення слова «великомученик»:

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИК, а, чол.

1. церк. Назва, яку дала церква тим християнам, що, за переказами, зазнали великих тортур за віру. Жабі поглядала на Гриця, мов черниця на якого великомученика (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 28).

2. перен. Той, хто прийняв тяжкі муки за свої переконання, свою діяльність. Де ж ти [М. Лермонтов]? Великомучениче святий? Пророче божий? (Тарас Шевченко, II, 1953, 227); Зараз потрощиться поїзд і загинуть герої, великомученики, брати (Олександр Довженко, I, 1958, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 320.

Коментарі (0)