Словник української мови

ВЕНЕЦІА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до венеціанці і Венеція. Вечоріло, але ще добре було видно місто над морем, і дехто запевняв, що бачив знамениті венеціанські канали на вулицях (Василь Минко, Намасте.., 1957, 5);
//  Зробл. у Венеції або таким способом, як робиться у Венеції. Оглянув [капітан] себе у великому венеціанському дзеркалі при вході (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 8).
 Венеціанське вікно — широке, закруглене зверху вікно, що складається з звичайного вікна посередині і по піввікна з боків. Я знов заблукав у затишну У-ську вулицю з одним освітленим до пізньої ночі венеціанським вікном (Ольга Кобилянська, III, 1956, 100); В розчинене венеціанське вікно гуртожитку вривається сонце (Іван Микитенко, I, 1957, 154).