ВЕНЕЦІА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до венеціанці і
Венеція. Вечоріло, але ще добре було видно місто над
морем, і дехто запевняв, що бачив знамениті
венеціанські канали на вулицях (Василь Минко, Намасте.., 1957, 5);
// Зробл. у Венеції або таким способом, як робиться
у Венеції. Оглянув [капітан] себе у великому
венеціанському дзеркалі при вході (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 8).
Венеціанське вікно — широке, закруглене зверху
вікно, що складається з звичайного вікна посередині і
по піввікна з боків. Я знов заблукав у затишну У-ську
вулицю з одним освітленим до пізньої ночі венеціанським
вікном (Ольга Кобилянська, III, 1956, 100); В розчинене венеціанське
вікно гуртожитку вривається сонце (Іван Микитенко, I, 1957, 154).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 324.